Історія розвитку Української Асоціації фізичної терапії

Термін “Фізична реабілітація/фізична терапія”, який дедалі ширше вживають у побутовій та професійній мові підкреслює неоднозначність та популярність даного напрямку цілої системи заходів.
Мета фізичної реабілітації/фізичної терапії – відновлювати, компенсувати та розвивати нові фізичні, психологічні, соціальні та інші вміння і навички людини, які б дозволяли їй брати активну участь у житті суспільства, беручи до уваги зміну власного оточення та довкілля.
Перші кроки до формування фізичної реабілітації/фізичної терапії як науки та плекання перших професійно вишколених фахівців із фізичної реабілітації/фізичних терпевтів в Україні почав здійснювати Львівський державний інститут фізичної культури (ЛДІФК). Саме тут, завдяки зусиллям вченого секретаря Інституту А.С.Вовканича та висококваліфікованого фізичного терапевта, канадки українського походження О.О.Кунанець, розпочалася співпраця ЛДІФК із Канадським агентством міжнародного розвитку (CIDA) за українсько-канадською програмою «Партнери в охороні здоров’я» і проектом «Реабілітаційна програма у Львові».
Метою проекту було надання допомоги ЛДІФК у розробці та запровадженні навчального курсу з фізичної реабілітації/фізичної терапії (уперше в Україні). Програма була задумана як комбінація дисциплін із фізичної терапії, ерготерапії, а також містила спеціальні курси з реабілітації при ортопедичних, нейврологічних, педіатричних, геронтологічних проблемах та порушеннях у діяльності серцево-судинної і дихальної систем. 

Із канадського боку у проекті були задіяні Центр розвитку базованої в спільноті реабілітації при університеті Квінз (Кінгстон, Онтаріо), університети Манітоба (Вінніпег, Манітоба) та Мак Мастер (Гамільтон, Онтаріо). Значне сприяння проекту здійснювала Всесвітня організація людей з інвалідністю («Disabled People International») та Фонд «Діти Чорнобиля» (Торонто, Онтаріо).

Співпраця здійснювалась на підставі угод, укладених між ЛДІФК та програмою «Партнери в охороні здоров’я» у 1994 (грудень) та 1995 (грудень) роках із терміном дії до кінця 1997 року. Протягом цього періоду у ЛДІФК читали лекції, проводили практичні заняття та керували клінічною практикою студентів 11 канадських спеціалістів. 5 випускників та викладачів ЛДІФК проходили додаткове навчання за спеціальністю в університеті Манітоби.

У 1998 році випускники цієї програми створили першу в Україні обласну Асоціацію фахівців фізичної реабілітації (ЛОАФФР) і одним із її завдань було об’єднання фахівців та відстоювання їхніх прав шляхом створення стандартів реабілітаційної діяльності, розробки вимог до якості та обсягу реабілітаційних послуг, сприяння підвищенню професійного рівня фахівців та наукового потенціалу галузі.

У 2002 році за підтримки проекту “Сприяння правам дітей з особливими потребами”, фінансованого Фондом прав людини Міністерства закордонних справ Великої Британії, Асоціація видала книжку Гері Окамото “Основи фізичної реабілітації”, провела навчально-методичний семінар і опублікувала методичний посібник на тему “Інфаркт міокарда та відновлення”.

У 2004 році Асоціація реалізувала проект Канадсько – українського ґендерного фонду “Ґендерно чутлива реабілітація і опіка неповносправних в Україні”. У рамках цього проекту було створено та перекладено навчально-методичні фільми “Безпечна мобілізація для всіх” та “Рукотворне зцілення”. Також було видано два буклети: “Що таке фізична реабілітація і чим займається фізичний реабілітолог” та “Діяльність Львівської обласної Асоціації фахівців фізичної реабілітації”.

Неодноразові зусилля та звертання ЛОАФФР у міністерства та інстанції найвищого рівня не були достатньо успішними і найвищим нашим досягненням, яке хоч якось може регулювати роботу фахівця фізичної реабілітації/фізичного терапевта у закладах, підпорядкованих Міністерству охорони здоров’я, є лист міністра МОЗ України Москаленка В.Ф. 

Від 05 листопада 2001 року.

Розглянувши звернення управління охорони здоров’я Львівської області державної адміністрації щодо запровадження активної фізичної реабілітації хворих з травмами хребта і ураженням спинного мозку та враховуючи вимоги наказу МОЗ України від 25.12.92 № 195 “Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю”.

ПРОПОНУЮ:

  • в разі виробничої необхідності в профільних лікувально-профілактичних закладах вводити посади спеціалістів з фізичної реабілітації (відповідно до п. 2 наказу МОЗ України від 23.02.2000 р. № 33 “Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я”) та призначати на них випускників вищих навчальних закладів фізичної культури III-IV рівня акредитації за спеціальністю “Фізична реабілітація”;
  • схемні посадові оклади спеціалістів з фізичної реабілітації встановити на рівні схемних посадових окладів лікарів інших спеціальностей без кваліфікаційної категорії.
Цей документ передбачає (на розгляд чиновника) вводити посаду фахівця фізичної реабілітації. Трудність полягала у тому, що така процедура становлення посади не має чітко визначеної потреби і не передбачала обов’язкового залучення фахівців даного напрямку у процес системного підходу до вирішення питань формування комплексного лікування та реабілітації, – підходу, якого вимагала сучасна охорона здоров’я, беручи до уваги те, що професія фахівець з фізичної реабілітації внесена до класифікатора професій України ДК 003:2005 під кодом 3226.
Такий розвиток питання спонукав до створення Всеукраїнського об’єднання фахівців фізичної реабілітації/фізичних терапевтів для формування статусу та розвитку цієї професії. Так, у вересні 2007 року зусиллями ЛОАФФР було проведено установчі збори Української Асоціації фахівців фізичної реабілітації (УАФФР), на яких були присутні представники осередків із 15 областей України.
У квітні 2008 року Львівська обласна та Українська Асоціації фахівців фізичної реабілітації спільно провели перші загальні збори УАФФР, у роботі яких узяли участь делегати з 14 областей України та численні гості (33 особи). Збори ухвалили наступне:
  1. Розробити стандарти професійної діяльності фахівців фізичної реабілітації України.
  2. Подавати звернення до міністерств із проханням долучитися Асоціації ФФР до розробки нормативно-правових документів реабілітації в Україні.
  3. Опрацювати проект етичного кодексу, внести пропозиції і поправки, та розглянути його на наступних зборах.
З 2008 по 2011рр. ЛОАФФР реалізувала три річний широкомасштабний проект “MATRA” (Україна-Нідерланди), у якому були визначені стратегічні напрямки діяльності Асоціації:
  • розробка професійних стандартів;
  • налагодження системи менеджменту в організації та пошук фінансування;
  • підвищення поінформованості суспільства та налагодження співпраці з владою;
  • створення системи підвищення кваліфікації фахівція фізичної реабілітації/фізичного терапевта.

З метою подальшого розвитку УАФФР вступила до Всеукраїнського громадського соціально-політичного об’єднання “Національна асамблея людей з інвалідністю України”, яке гуртує громадські організації, членами яких є люди з інвалідністю, узгоджує дії та консолідує їхні зусилля, спрямовані на поліпшення становища людей з інвалідністю в Україні. УАФФР також має намір стати повноправним членом Світової Конфедерації Фізичної Терапії із метою заручитися підтримкою професійної спільноти для формування та становлення професії фізичний терапевт в Україні.

У 2010 році на ІІІ Конференції УАФФР, яка відбулась у м.Львові в травні були внесені Статутні зміни не без перешкод з боку МОЗ України. Не без перешкод з боку МОЗ України, було внесено ключову зміну у назву організації з ГО “Українська Асоціація фахівців фізичної реабілітації” на ГО “Українська Асоціація фізичної терапії”.

Основною подією на 17 генеральних зборах Світової Конфедерації фізичної терапії 18 червня 2011 року, (Нідерланди, Амстердам) було прийняття нових членів до Конфедерації, які успішно пройшли усі процедури для вступу. Не винятком стала і Україна, яка була прийнята до Світової Конфедерації фізичної терапії на цих зборах. Представники від УАФТ, які були офіційно запрошені на урочисту частину, мали унікальну можливість з гордістю пройти церемонію внесення прапору України до офіційної зали. Це стало великою подією для українського суспільства, так як крім пострадянських країн балтії (Латвія, Литва та Естонія) Україна стала перша на шлях світових стандартів фізичної терапії.